Словарь української мови (1924)/заколочувати

by Борис Грінченко

◀ заколоток

Словарь української мови Борис Грінченко З заколочувати

заколупити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заколо́чувати, чую, єш, сов. в. заколоти́ти, лочу́, тиш, гл. 1) Намѣшивать, намѣшать, наболтать, разболтать, — напр. муку въ водѣ и пр. Висівок там заколоти. Хата, 178. 2) Только сов. в. Произвести ссору, раздоръ, смуту.