Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/закінчити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закінчити
Берлін: Українське слово, 1924

Закінча́ти и закінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Закончить, окончить. Весілля вже, бачте, закінчали. Г. Барв. 4. Люде живуть і бідніше, і живуть же якось! — закінчила вона тими словами свою річ. Левиц. Пов. 280.