Словарь української мови (1924)/закінчити

by Борис Грінченко

◀ закінчатися

Словарь української мови Борис Грінченко З закінчити

закінчитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Закінча́ти и закінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Закончить, окончить. Весілля вже, бачте, закінчали. Г. Барв. 4. Люде живуть і бідніше, і живуть же якось! — закінчила вона тими словами свою річ. Левиц. Пов. 280.