Словарь української мови (1924)/залубниці
| ◀ залубний | Словарь української мови З залубниці |
залубні ▶ |
|
Залу́бниці, ць и залу́бні, бень, ж. мн. = Залубиці. Подивлюся на подвір'є, — лише слід, де ковані залубниці стояли, де вороні коники ірзали, то ті ж мою Марусеньку взяли. Гол. II. 112.