Словарь української мови (1924)/залюбки
| ◀ залюбити | Словарь української мови З залюбки |
залюблювати ▶ |
|
Залюбки́, нар. Съ удовольствіемъ; охотно. Ну там вода! залюбки напитись. Черк. у. На Наталю молодую залюбки дивились. Мкр. Н. Як перше було, коли йду куди, то весело й залюбки. МВ. I. 17.