Словарь української мови (1924)/залюблювати
| ◀ залюбки | Словарь української мови З залюблювати |
залюблюватися ▶ |
|
Залю́блювати, люю, єш, сов. в. залюби́ти, блю́, биш, гл. Любить, полюбить. Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють…, бо вовкулака їсти падло гидує. Г. Барв. 451. Тепер уже сама не промовляє слова, не залюбила і других чути, як говорять. МВ. II. 97. Він залюби́в, не залюби́в. Ему понравилось, не понравилось. На добрий ум научали, — ти не залюбив. Грин. III. 142. Не залюбив небіжчик кулі. Греб. 353. Одкинула вашу масть од чиряка — не залюбив: дуже почав сіпати. Харьк.