Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заляпотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заляпотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Заляпоті́ти, почу́, ти́ш, гл. 1) Захлопать (быстро, учащенно). 2) Закапать (учащенно).