Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/залітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
залітати
Берлін: Українське слово, 1924

Заліта́ти, та́ю, єш, сов. в. залеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. Залетать, залетѣть. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. Ном. № 9421. За сто миль залетіла. Ном. стр. 303.