Словарь української мови (1924)/заморока
| ◀ заморозь | Словарь української мови З заморока |
заморочити ▶ |
|
Заморо́ка, ки, ж. Помраченіе, а переносно: одуреніе, ошеломленіе, приведеніе въ безпамятство, мученіе. Ну, це діти! заморока світа. Подольск. г. Оце мені чиста заморока з тими дітьми. Подол. г. Заморо́ки на не́го упа́ли. Онъ лишился сознанія. Вх. Зн. 19. Употребляется въ приложеніи къ человѣку, способному заморо́чити — сбить съ толку, одурить, вскружить голову. Котрий хлопець заволока, то то моя заморока. Грин. III. 649. Ой дівчино-замороко, не йди замуж сього року. Грин. III. 653.