Словарь української мови (1924)/заморяти

by Борис Грінченко

◀ замор'я

Словарь української мови Борис Грінченко З заморяти

заморятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заморя́ти, ря́ю, єш, сов. в. замори́ти, рю́, риш, гл. 1) Замаривать, заморить, изнурить. Вона повинна умерти на той час і заморити все в домі. Левиц. Пов. 14. 2) Приводить, привести въ безпамятство, лишить чувствъ. Молодиці різали ногу, — вона казала, що слабого спершу заморяють, а тоді ріжуть. Кіев. г. Що ми того меду поїли! Було батько як заморить колодок три, або й більш, як надбають його, — та і їсти вже не хочеться. Грин. II. 88. 3) Замори́ти дідка́. Въ дѣтской игрѣ въ дідо́к: ударить палкою на лету деревянный шаръ (дідо́к). Ив. 25.