Словарь української мови (1924)/замутитися
| ◀ замутити | Словарь української мови З замутитися |
замуцкуватий ▶ |
|
Замути́тися, чу́ся, ти́шся, гл. 1) Найти предлогъ. Заходе дяк, — нічим замутиться, — так: розміняйте, куме, п'ятака! Лебед. у. Замутився шмаровіз, либонь то до коней, як уносить на дяченька товстенький грабовий. Чуб. V. 674. 2) Развлечься. Инші вишукують того кохання так, аби замутиться. МВ. II. 131.