Словарь української мови (1924)/замітати

by Борис Грінченко

◀ замітавка

Словарь української мови Борис Грінченко З замітати

замітатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заміта́ти, та́ю, єш, сов. в. заме́сти́, мету́, те́ш, гл. Заметать, замести; сметать, смести. Не замітай чужої хижі, — смотри чи твоя заметена. Ном. № 9587. По улиці вітер віє, та сніг замітає. Шевч. 479. Так у тиждень і замело і худобу, і дітей, — єй Богу моєму! НВолын. у.