Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заневірніти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заневірніти
Берлін: Українське слово, 1924

Заневірні́ти, ні́ю, єш, гл. Подурнѣть, известись, истощиться. Так молодиця заневірніла, наче з домовини встала. 2) Сдѣлаться дурнымъ, гадкимъ.