Словарь української мови (1924)/заневірніти
| ◀ заневірнити | Словарь української мови З заневірніти |
заневірняти ▶ |
|
Заневірні́ти, ні́ю, єш, гл. Подурнѣть, известись, истощиться. Так молодиця заневірніла, наче з домовини встала. 2) Сдѣлаться дурнымъ, гадкимъ.