Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/занепадати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
занепадати
Берлін: Українське слово, 1924

Занепада́ти, да́ю, єш, сов. в. занепа́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Приходить, придти въ упадокъ. 2) Надрывать, надорвать здоровье, ослабѣвать, ослабѣть, обезсилѣть. І сього часу, як занепав о. Гервасій, то до півроку так висох. Св. Л. 90. Занепав од ран наш батько. К. СП. 106. Ти так занепав, синку, з своєю чумачкою, що й не пізнаєш тебе, тілько одні очі блищать. Харьк. г. Мій хлопець чогось занепав: каже, голова болить і на світ не можна ся дивити. Каменец. у.