Словарь української мови (1924)/запала

by Борис Грінченко

◀ запал

Словарь української мови Борис Грінченко З запала

запалати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запа́ла, ли, ж. Поношеніе, позоръ. Нігде о кобітах з позору не судіте, пам'ятайте, що ви їх діти. Бо очерниш маму, жінку і дитину і не здоймиш запали з них до згину. Чуб. II. 557.