Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запасти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запасти
Берлін: Українське слово, 1924
Запа́сти, су́, се́ш, гл. 1) Пася затерять. Ледачий пастух запасе вівцю. 2) Заработать въ пастухахъ. Що запасе (вівчарь), то несе жінці. Гол. IV. 459.

Запа́сти, ся. См. Западати, ся.