Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запечалля

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запечалля
Берлін: Українське слово, 1924

Запеча́лля, ля, с. Печаль. Батько бив, батько бив, нагай увірвався, а я низом, попід хмизом в зілля заховався; батько йде, батько йде, на грудку споткнувся, а я з жалля, з запечалля з батька усміхнувся. Чуб. V. 653.