Словарь української мови (1924)/заполітати

by Борис Грінченко

◀ заполіскувати

Словарь української мови Борис Грінченко З заполітати

заполовіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заполіта́ти, та́ю, єш, гл. Залетать впередъ; забѣгать мысленно впередъ. Чи їстимете… — Ні, ні! — А що ж я вам даю хиба? — Та я знаю що. — А що? — Молоко. — Еге, мовляли! Яблуко даю! — То давайте, їстиму! — То-то! не заполітайте ж ніколи! Канев. у.