Словарь української мови (1924)/запроводжати
| ◀ запровадження | Словарь української мови З запроводжати |
запровторити ▶ |
|
Запроводжа́ти, джа́ю, єш, сов. в. запрова́дити, джу, диш, гл. 1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести. У новую комірочку запровадять. Чуб. V. 304. Попові пишу сіру корову, щоби мене запровадив гарно до гробу. Грин. III. 285. 2) Заводить, завести, учреждать, учредить. Запровадив школи і дрюкарню в Ракові і Білгороді. Стор. МПр. 44. Нового не запроваджай, старовини держись. Ном. № 685.