Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запрохувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запрохувати
Берлін: Українське слово, 1924

Запро́хувати, хую, єш, сов. в. запроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Запрошувати, запросити. Просимо до хати! — запрохує Чіпка. Мир. ХРВ. 365. Хоч не нагодували, аби запрохали. Ном. № 11919.