Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запручувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запручувати
Берлін: Українське слово, 1924

Запру́чувати, чую, єш, сов. в. запрути́ти, пручу́, тиш, гл. 1) Заплетать, заплесть, задѣлывать, задѣлать дыру въ плетнѣ. 2) = Зацурувати.