Словарь української мови (1924)/запручувати
| ◀ запручатися | Словарь української мови З запручувати |
запряганий ▶ |
|
Запру́чувати, чую, єш, сов. в. запрути́ти, пручу́, тиш, гл. 1) Заплетать, заплесть, задѣлывать, задѣлать дыру въ плетнѣ. 2) = Зацурувати.