Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запіратися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запіратися
Берлін: Українське слово, 1924

Запіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. запе́ртися, пру́ся, ре́шся, гл. Запираться, запереться. Зійшло сонце; Україна де палала, тліла, а де шляхта, запершися, у будинках мліла. Шевч. 174.