Словарь української мови (1924)/заржавіти
| ◀ зарештувати | Словарь української мови З заржавіти |
заржати ▶ |
|
Заржа́віти, вію, єш, гл. Заржавѣть. Та вже шаблі заржавіли. Нп. Була колись правда, та заржавіла. Ном. № 6835.
| ◀ зарештувати | Словарь української мови Борис Грінченко З заржавіти |
заржати ▶ |
|
Словарь української мови — З
заржавіти
Борис Грінченко
1924
Заржа́віти, вію, єш, гл. Заржавѣть. Та вже шаблі заржавіли. Нп. Була колись правда, та заржавіла. Ном. № 6835.