Словарь української мови (1924)/заринати

by Борис Грінченко

◀ зарикати

Словарь української мови Борис Грінченко З заринати

зарипіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зарина́ти, на́ю, єш, сов. в. зарину́ти и зарну́ти, ну́, не́ш, гл. Погружаться, погрузиться въ воду, потопать, затонуть. Ті (Петро й Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи. Чуб. I. 158. Нехай туга зарне́ на дно моря.