Словарь української мови (1924)/заричати
| ◀ зарити | Словарь української мови З заричати |
заричити ▶ |
|
Зарича́ти, чу́, чи́ш, гл. Заревѣть. Корова… прийшла домів та й заричала. Ном., стр. 304. № 496. Вів зариче. Шух. I. 89.
| ◀ зарити | Словарь української мови Борис Грінченко З заричати |
заричити ▶ |
|
Словарь української мови — З
заричати
Борис Грінченко
1924
Зарича́ти, чу́, чи́ш, гл. Заревѣть. Корова… прийшла домів та й заричала. Ном., стр. 304. № 496. Вів зариче. Шух. I. 89.