Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заричити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заричити
Берлін: Українське слово, 1924

Зари́чити, чу, чиш, гл. ? Встрѣчено въ загадкѣ: Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. (Загадка: хліб учинить і замісить, і в піч посадить). Грин. II. 312.