Словарь української мови (1924)/заричити

by Борис Грінченко

◀ заричати

Словарь української мови Борис Грінченко З заричити

заріб ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зари́чити, чу, чиш, гл. ? Встрѣчено въ загадкѣ: Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. (Загадка: хліб учинить і замісить, і в піч посадить). Грин. II. 312.