Словарь української мови (1924)/зарібкувати
| ◀ заріб | Словарь української мови З зарібкувати |
зарібний ▶ |
|
Зарібкува́ти, кую, єш, гл. Зарабатывать, имѣть заработки, ходить на заработки. Він зарібкує. Вх. Лем. 416.
| ◀ заріб | Словарь української мови Борис Грінченко З зарібкувати |
зарібний ▶ |
|
Словарь української мови — З
зарібкувати
Борис Грінченко
1924
Зарібкува́ти, кую, єш, гл. Зарабатывать, имѣть заработки, ходить на заработки. Він зарібкує. Вх. Лем. 416.