Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зарібний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зарібний
Берлін: Українське слово, 1924

Зарі́бний, а, е. Живущій заработками; нанимающійся. Я чоловік зарібний. НВол. у.