Словарь української мови (1924)/засвідчення

by Борис Грінченко

◀ засвистати

Словарь української мови Борис Грінченко З засвідчення

засвідчити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Засві́дче́ння, ня, с. Засвидѣтельствованіе, свидѣтельство, удостовѣреніе. Черк. у. Смутна пісня є историчне засвідчення важкого минувшого життя. Левиц. (Правда, 1868, 484). Піди, хай піп дасть засвідчення. НВолын. у.