Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/засвітла

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
засвітла
Берлін: Українське слово, 1924

За́світла, нар. Засвѣтло. Несуть страву, де що запопали, щоб засвітла повечерять. Шевч. 180.