Словарь української мови (1924)/засвічувати
| ◀ засвітла | Словарь української мови З засвічувати |
засвічуватися ▶ |
|
Засві́чувати, чую, єш, сов. в. засвіти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Зажигать, зажечь. Шевч. 257. Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. Мет. 113. 2) Только сов. в. Засвѣтить, засіять. Колись і в наше віконце засвітить сонце. Ном. № 4886. Місяць у віконечко засвітить. МВ. II. 9. Засвіти, Боже, з раю нашому короваю, щоб було виднесенько краяти дрібнесенько. Маркев. 101. Аж зірни́ці засвіти́ли. Искры изъ глазъ посыпались. Ном. № 6628. 3) Ті́лом засвіти́ти. Показать голое тѣло. Воло́ссям засвіти́ти. Открыть волоса (о замужней женщинѣ). Ном. № 3994.