Словарь української мови (1924)/заставлятися

by Борис Грінченко

◀ заставляти

Словарь української мови Борис Грінченко З заставлятися

заставний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заставля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. заста́витися, влюся, вишся, гл. 1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. Вх. Лем. 417. 2) Биться, побиться объ закладъ. Вх. Лем. 415. 3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався. Ном. № 11932.