Словарь української мови (1924)/застелятися

by Борис Грінченко

◀ застеляти

Словарь української мови Борис Грінченко З застелятися

застигати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Застеля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. застели́тися, лю́ся, лешся, гл. 1) = Застилатися, заслатися. 2) — ша́лею, ху́сткою. Надѣть на плечи шаль, платокъ. Люборацька вже і шалею застелилась. Св. Л. 78. 3) Начать дуть (о вѣтрѣ)? Та він (вітер) зранку застелився був он-який, а тепер — сказано, така тиша, що й Господи! Кобел. у.