Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/застилати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
застилати
Берлін: Українське слово, 1924

Застила́ти, ла́ю, єш, сов. в. засла́ти, стелю́, леш, гл. 1) Застилать, заслать. Столи застилали. Мет. Око застила сльозою. МВ. (О. 1862. I. 76). 2) Засла́ти о́чі. Закрыть глаза, переносно: умереть. Иноді, як прийдеться, так тяжко стане на серці, що й молю Бога, щоб мені очі заслати. Г. Барв. 101.