Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/застогнати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
застогнати
Берлін: Українське слово, 1924

Застогна́ти, ну́, неш, гл. Застонать. Марко застогнав і почав рвать на собі волосся. Стор. МПр. 23. Застогнали, заплакали церковнії мури. К. Досв. 211. Загула, застогнала земля під козацькими підківками. Левиц. I. 16.