Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/застукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
застукати
Берлін: Українське слово, 1924

Засту́кати, каю, єш, гл. 1) Застучать. 2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. I. 46.