Словарь української мови (1924)/застукотіти

by Борис Грінченко

◀ застукати

Словарь української мови Борис Грінченко З застукотіти

застум ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Застукоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Учащенно застучать. Шось застукотіло у вікно. Мнж. 129. 2) Забиться (о сердцѣ). Серце в батька й матері швидче застукотіло. Левиц. Пов. 156.