Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/застукотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
застукотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Застукоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Учащенно застучать. Шось застукотіло у вікно. Мнж. 129. 2) Забиться (о сердцѣ). Серце в батька й матері швидче застукотіло. Левиц. Пов. 156.