Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/засуміти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
засуміти
Берлін: Українське слово, 1924

Засуміти, мі́ю, єш, гл. Опечалиться. Засумів Ірод. Єв. Мт. XIV. 9. Іде сумний, понурий… Дивно так засумів. К. ЦН. 250.