Словарь української мови (1924)/зателепа

by Борис Грінченко

◀ зателенькати

Словарь української мови Борис Грінченко З зателепа

зателепанка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зателе́па, пи, об. Неряха. МВ. (КС. 1902. X. 152). Осе ше зателепа, все в неї чорт знає як: сорочка от-от опаде, запаска теж, пояс аж по землі волочеться. Брацл. у. Уже й вечір минає; а як вечір проминув, — зателепа прилинув. Грин. III. 652.