Словарь української мови (1924)/затичка

by Борис Грінченко

◀ затихати

Словарь української мови Борис Грінченко З затичка

затишина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

За́тичка, ки, ж. 1) Пробка, то, чѣмъ закупориваютъ, затыкаютъ. Чоловік скоренько заткнув пляшку, перехрестив затичку, та знов у воду. Ном. № 1254. 2) Цвѣтокъ, который втыкается въ волосы дѣвушекъ для украшенія. Вх. Зн. 20.