Словарь української мови (1924)/заточувати

by Борис Грінченко

◀ заточити

Словарь української мови Борис Грінченко З заточувати

заточуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зато́чувати, чую, єш, сов. в. заточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. Нп. Заточи воза в клуню. НВолын. у. 2) — в пи́ку. Ударить по лицу, дать въ морду.