Словарь української мови (1924)/затруювати
| ◀ затрушувати | Словарь української мови З затруювати |
затрюхати ▶ |
|
Затру́ювати, юю, єш, сов. в. затруї́ти, рую́, їш, гл. 1) Отравлять, отравить (кого). 2) Отравлять, отравить, напитывать, напитать ядомъ. 3) Заражать, заразить. Я не хочу, щоб вона в нас ночувала, бо одно дереться, як шкури на собі не порве: ще й нас вошами затруїть. Чернигов. у.