Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/затугавіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
затугавіти
Берлін: Українське слово, 1924

Затуга́віти, вію, єш, затугну́ти, гну, неш, гл. Загустѣть, затвердѣть; уплотниться. Болото затугавіло, що й ноги не витягнеш. Каменец. у. Трохи хай глина затугне, тоді можна ще замазать. Канев. у. См. Затужавіти.