Словарь української мови (1924)/затугнути

by Борис Грінченко

◀ затугавіти

Словарь української мови Борис Грінченко З затугнути

затужавілий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Затуга́віти, вію, єш, затугну́ти, гну, неш, гл. Загустѣть, затвердѣть; уплотниться. Болото затугавіло, що й ноги не витягнеш. Каменец. у. Трохи хай глина затугне, тоді можна ще замазать. Канев. у. См. Затужавіти.