Словарь української мови (1924)/затяжець
Зовнішній вигляд
◀ затягти | Словарь української мови З затяжець |
затяжити ▶ |
|
Затя́жець, жця, м. Завербованный въ войско, участникъ вольнаго военнаго отряда, — напр. такъ называли гайдамаковъ. ЗОЮР. 153, 154.