Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заушниця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заушниця
Берлін: Українське слово, 1924

Зау́шниця, ці, ж. 1) Серьга. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха. Яка ж гарна псяюха! Борз. у. 2) Лента, перевязываемая отъ одной серьги къ другой и опускаемая на груди. Гол. Од. 73. 3) Заушица, опухоль позади уха. Кому чи трястю одігнати, од заушниць чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. III. 13. 4) мн. Жабры (у рыбы). Вх. Лем. 417.