Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зачілябити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зачілябити
Берлін: Українське слово, 1924

Зачіля́бити, блю, биш, гл. Ударить, треснуть. Він його як зачілябив у вухо. Александров. у. Слов. Д. Эварн.