Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/защавити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
защавити
Берлін: Українське слово, 1924

Заща́вити, влю, виш, гл. Ударить. Защавив його по пиці, що ну-ну! Екатериносл. г.