Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/защебетати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
защебетати
Берлін: Українське слово, 1924

Защебета́ти, чу́, чеш, гл. 1) Защебетать. Защебетав жайворонок, угору летючи. Шевч. 30. Защебече соловей уночі, розвеселить мої чорні очі. Чуб. III. 147. 2) Заговорить быстро и весело. Повеселішала наша Феська, защебетала до баби. Г. Барв. 198.