Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/защіпати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
защіпати
Берлін: Українське слово, 1924

Защіпа́ти, па́ю, єш, сов. в. защіпну́ти, ну́, не́ш, гл. Защепать, защепнуть, брать, взять на крючекъ. Защіпни, кажу, двері, та не пускай. Кв. Драм. 260. Защепнеш же двері на защіпку, як я піду. Харьк. г.