Словарь української мови (1924)/заіржавіти
| ◀ зазуля | Словарь української мови З заіржавіти |
заіржати ▶ |
|
Заіржа́віти, вію, єш, гл. Покрыться ржавчиной, заржавѣть. Була колись правда, та заіржавіла. Посл.
| ◀ зазуля | Словарь української мови Борис Грінченко З заіржавіти |
заіржати ▶ |
|
Словарь української мови — З
заіржавіти
Борис Грінченко
1924
Заіржа́віти, вію, єш, гл. Покрыться ржавчиной, заржавѣть. Була колись правда, та заіржавіла. Посл.