Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заіржавіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заіржавіти
Берлін: Українське слово, 1924

Заіржа́віти, вію, єш, гл. Покрыться ржавчиной, заржавѣть. Була колись правда, та заіржавіла. Посл.